Звітування Глєзєрової Л.В. за 2017-2018 н.р. перед батьківською громадськістю
Звітування Глєзєрової Л.В. за 2015-2016 н.р. перед батьківською громадськістю
Сучасна школа має відповідати розвитку
освіти, основним завданням якої є забезпечення державного рівня доступу до
якісної освіти для всіх громадян та впровадження державних освітніх стандартів
на різних етапах навчання. Реалізація цих завдань спонукає до змін у процесі
дієвого навчання, а саме:
·
особистісно
зорієнтований підхід до навчання учнів;
·
оновлення
змісту та форм навчально-виховного процесу;
·
впровадження
інноваційних технологій;
·
постійне
підвищення якості освіти, шляхом розробки та впровадження моніторингу
освітнього процесу.
Одним із основних чинників підвищення якості освіти – систематичний
контроль та аналіз результатів навчально-виховної роботи як кожного педагога, так
і кафедри в цілому.
Внутрішкільний контроль – це система вивчення й аналізу навчально-виховного
процесу з метою координації всієї роботи та отримання її результатів.
Мета внутрішкільного
контролю:
1.Збір інформації про стан
навчально-виховного процесу, його програмно-методичне забезпечення.
2.Поширення передового
педагогічного досвіду, впровадження інноваційних педагогічних та інформаційних
технологій.
3.Підвищення рівня навчальних
досягнень та вихованості учнів.
4.Попередження, виявлення й усунення
недоліків в організації навчально-виховного процесу.
5.Контроль за роботою вчителів,
кваліфікована допомога у підвищенні педагогічної майстерності, оперативне
вирішення проблем, які постають у повсякденній діяльності вчителів і
вихователів груп продовженого дня.
Отже, внутрішній контроль виконує діагностичну, коригуючу та регулюючу
функції.
Класифікація форм
внутрішкільного контролю:
1.За змістом: тематичний, проблемний, фронтальний;
2.За терміном: поточний,
вибірковий, тимчасовий, епізодичний,
підсумковий;
3.За об’єктом: персональний,
класно-предметний, клосноузагальнюючий, загальношкільний;
4.За метою: ознайомлюючий, попереджувальний, систематизуючий, узагальнюючий.
Основні методи контролю – це
спостереження, перевірка ведення шкільної документації, робочих і контрольних
учнівських зошитів, аналіз і самоаналіз уроків (заходів), індивідуальна бесіда,
тестування, анкетування.
Щоб ефективно організувати роботу щодо
здійснення внутрішкільного контролю, адміністратору необхідно розбити його на
окремі етапи та дотримуватися їх виконання.
І етап. Підготовча
робота адміністрації складається із:
·
Вивчення
нормативних документів: аналіз навчального плану і програм.
·
Оцінки
масштабів роботи, складання плану-графіка контролю, розподілу контролюючих
функцій між членами адміністрації.
·
Врахування
методичної роботи, під час організації контролю, яку проводить педагог на всіх
рівнях: шкільному, районному тощо. Ця інформація має бути відображена у
підсумковому наказі і довідці.
·
Ознайомлення
з метою методичної роботи вчителя, оцінки його досягнень.
·
Оцінки
особистого вкладу педагога в організацію роботи кабінету, його оснащення
стандартним та авторським обладнанням, аналізу ефективності й результативності
використання навчального обладнання.
·
Вивчення
розділів річного плану з метою встановлення взаємозв’язку запланованих заходів
і їх вивчення під час контролю.
·
Врахування
попередньої інформації про знання учнів шляхом замірів знань, вивчення
результатів контрольних робіт, конкурсів, олімпіад.
ІІ етап. Індивідуальна
робота з учителем.
·
Детально
вивчити і погодити з учителем програму і план-графік контролю. Запобігти
«візит-ефектам», що можуть бути підставою зниження рівня ефективності роботи
викладача.
·
Провести
співбесіду з кожним із учителів за діючими програмами і календарними планами,
що дасть інформацію про суб’єктивні та об’єктивні фактори, які впливають на
викладання.
·
Вивчити
особові справи вчителя: освіта, стаж роботи, атестаційно-кваліфікаційна
характеристика.
·
Проаналізувати
навантаження вчителя, розклад уроків і на цій основі скласти оптимальний графік
відвідування уроків, який не заважатиме роботі педагога.
·
Ознайомитися
з технічними засобами навчання, які використовуються під час проведення уроків:
-технічні засоби навчання для сучасних методик
викладання;
-наявність
необхідного демонстраційного і лабораторного обладнання, дидактичного і
роздаткового матеріалу, наявність нестандартного обладнання.
ІІІ етап. Відвідування
уроків.
·
Як
правило, мета відвідування визначається
або у зв’язку з контролем знань, умінь, навичок учнів, або у зв’язку з
якістю викладання навчального предмета.
·
Як
визначити мету відвідування уроку? Безумовно, це залежить від конкретної
ситуації, але, як правило, специфіка предмета дає певний стандартний набір
питань, що підлягають контролю. Найповнішим – таким, що охоплює всі сторони
якості викладання, є поаспектний контроль, який складається з організаційного,
дидактичного, методичного, психологічного, виховного елементів.
ІV етап. Позакласна
робота.
Аналіз позакласної роботи з
навчальних предметів складається з таких питань:
-контроль знань, умінь, навичок
учнів;
-контроль якості викладання;
-авторський почерк учителя;
-позакласні тематичні заходи;
-предметні тижні;
-екскурсійна робота;
-організація інтелектуального
відпочинку.
V етап. Аналітична
й узагальнююча робота адміністрації.
·
Перший
крок – це усне обговорення та обмін враженнями щодо відвіданих уроків.
·
Другий
– складання підсумкового висновку. Педагогічний аналіз дає змогу прийняти
обгрунтоване рішення щодо справедливої оцінки діяльності вчителів, допомагає
побачити різні аспекти навчально-виховного процесу, визначити шляхи підвищення
професійної майстерності.
·
Третій
– підготовка підсумкового проекту наказу.
VІ етап. Обговорення результатів контролю з учителем.
·
Варто
врахувати делікатність проблеми обговорення уроку особисто з учителем, оскільки
слід пам’ятати, що в ст. 55, п.1 Закону України
«Про загальну
середню освіту» «Права педагогічних, науково-педагогічних працівників»
законодавчо закріплено наступне: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники
мають право на захист професійної честі й гідності та вільний вибір форм,
методів, засобів, навчання, виявлення педагогічної ініціативи».
·
Для
обговорення складається програма підсумкової бесіди.
·
Приклад
аналізу проведеного уроку.
Урок проведений цілеспрямовано, вчитель чітко визначив мету і завдання,
залучав уів до самостійного формулювання мети і завдань.
Правильно вибрані й раціонально
застосовані прийоми і методи праці: порівняння, аналіз окремих питань,
евристична бесіда, самостійна робота, робота з підручником.
З метою закріплення вдало використовувалися засоби навчання. План уроку
відповідає сучасним вимогам; відхилення від плану були аргументовані. Елементи
уроку регламентовані і в основному відповідають часовим нормам.
На уроці цікаво вирішувалися питання обліку і контролю учнів, учитель
застосував перевірку, вдало враховано паралельне проведення індивідуального
контролю. Учні залучалися до самооцінки своїх знань та оцінки знань
однокласників, пропонували свій варіант відповіді, давали їй обгрунтування.
Вчитель самостійно знаходив вихід із
ситуації і правильно приймав рішення, завдяки чому урок відзначався високим рівнем організації класу, наявністю контакту
і взаємодії педагога та учнів. У класі створена сприятлива атмосфера для праці.
Педагог розробив тематичне планування для комплексного вивчення теми. Урок
розвивав самостійне мислення, стимулював активну пізнавальну діяльність учнів.
Завдяки цьому, сформувалася система стимулів праці.
Урок носив виховний характер. Вивчення теми вдало спрямовувалося в русло
національного мислення та аналітичного підходу. Урок був інтегрований з іншими
навчальними предметами. Вчитель добре володіє самоаналізом уроку і показав
високий професіоналізм.
·
У
висновках та рекомендаціях за результатами відвіданих уроків необхідно
висвітлити основні питання, які визначають рівень викладання навчальних
предметів:
-науково-теоретичний рівень викладання;
-знання викладачем програмного матеріалу з предмета та
методики його викладання;
-використання виховного і розвивального потенціалу навчального матеріалу для формування
особистості учня;
-диференційований та індивідуальний підхід до учнів;
-розвиток нахилів, інтересів та здібностей учнів у
процесі навчання;
-формування особистості учня та прагнення до
самовдосконалення;
-демократизвція навчання;
-національна
спрямованість навчання та виховання.
Для підвищення ефективності контрольно-аналітичної роботи необхідно постійно
вдосконалювати систему відвідування уроків. Головне завдання поточного контролю
– допомогти педагогам цілеспрямовано
організувати навчально-виховний процес, застосовуючи новітні форми та
методи навчання. Ці завдання потребують від вчителів відповідального і
систематичного вивчення педагогічних новинок, щоденної підготовки до уроків,
відпрацювання певної системи та методики їх проведення з урахуванням собистісно
зорієнтованого підходу до навчання та виховання учнів.
Практика свідчить, що найважливішими факторами, які впливають на успішне
вирішення питань внутрішкільного життя є:
·
навчання
вчителів теорії та практики обгрунтованого підходу до контролю за процесом і
результатами своєї праці; викладачі відповідно готують учнів з питань теорії та
практики учнівського контролю;
·
організація
творчого пошуку педагогів та учнів, спрямованого на подальше вдосконалення
контролю і самоконтролю за навчальною діяльність;
·
забезпечення
вчителів та учнів необхідною навчально-методичною літературою з питань науково
обгрунтованого контролю.
Контроль – це стимул творчого і професійного зростання вчителя, а тому роль
педагогічного аналізу у загальноосвітньому навчальному закладі щодо цього
питання – одна з основних. Методична рада – це посередник між педагогами та
адміністрацією, вона повинна допомагати виконувати вимоги, поставлені системою
контролю. Голови методичних об’єднань мають інформацію про вчителів на рівні
методичних рад, і тому вони повинні брати активну участь у плануванні
внутрішньошкільного контролю та підбитті
його підсумків.
У результаті внутрішньошкільного
контролю можна зробити висновки стосовно дослідження реального рівня
професійної майстерності, творчих здібностей, потреб та інтересів учителів
шляхом відвідування уроків, позакласних заходів, анкетувань, бесід і, таким
чином, виявити ступінь готовності педагогічного колективу до роботи щодо
реалізації навчально-виховних завдань школи. Здійснити підготовку педагогів до
впровадження у практику нових наукових ідей, концепцій, рекомендацій шляхом
проведення лекційно-практичних занять, «круглих столів», тренінгів, самоосвіти
педагогічних працівників. Проаналізувати досвід практичного впровадження
навчально-виховної теми методичної ради школи на засіданнях педагогічної ради,
методичних об’єднань, творчих груп, семінарах.
У практичній роботі школи у процесі
внутрішньошкільного контролю накопичується великий обсяг інформації про стан
навчально-виховного процесу, рівень загальноосвітньої підготовки учнів та їх
вихованість, рівень професійної майстерності вчителів; створюється банк
інформації: схем аналізів перевірених робіт, аналітичних довідок за
результатами перевірок, що допомагає робити адекватні управлінські висновки,
вживати відповідні заходи щодо виправлення становища відповідно до мети і
завдань діяльності колективу.
Схема вивчення
системи роботи вчителя:
1.Дотримання виробничої
дисципліни, відповідальність.
2.Підготовка до уроків і
виховних заходів. Наявність поурочних планів.
3.Якість уроків, рівень
методичної підготовки вчителя. Проведення відкритих уроків.
4.Методи та форми роботи
вчителя. Впровадження інноваційних методів навчання.
5.Види та форми контролю за
якістю навчальної діяльності учнів, рівнем вихованості.
6.Виховання інтересу до
навчання, мотивація навчальної діяльності.
7.Індивідуальна робота з
учнями. Використання диференційованих прийомів навчання. Проведення
індивідуальних і групових занять.
8.Стан ведення шкільної
документації. Виконання навчальних програм.
9.Стан перевірки учнівських
зошитів, щоденників. Дотримання єдиних вимог до орфографічного режиму.
Виконання норм контрольних, письмових робіт.
10.Результати перевірених
робіт. Порівняльний аналіз.
11.Використання наочності,
дидактичних матеріалів, ТЗН.
12.Дотримання
санітарно-гігієнічних вимог. Запровадження здоров’язберігаючих технологій.
13.Виховна робота.
Різноманітність форм проведення позакласних заходів.
14.Робота з батьками,
громадськістю.
15.Самоосвіта вчителя.
Самоаналіз проведених уроків, заходів.
16.Участь у роботі творчих
груп, методичного об’єднання, виступи на семінарах.
17.Обмін досвідом з колегами.
Відвідування уроків та заходів інших вчителів.
18.Загальні результати
навчально-виховної роботи вчителя.
Рекомендована схема аналізу уроку:
1.Місце уроку в системі уроків
з теми.
2.Чи відповідає урок програмі?
3.Правильність вирішення
навчальних, виховних, розвивальних завдань уроку.
4.Який тип уроку застосовано?
Які його недоліки?
5.Наскільки ефективно
використано час уроку?
6.Яка робота пов’язана з
вивченням учнями головного?
7.Чи відповідає структура уроку
реалізації проблеми з вивчення головного?
8.Чи відповідали застосовані
методи, форми, прийоми, засоби навчання навчальним можливостям класного
колективу, віковим особливостям учнів?
9.Як здійснювалися
диференціація та індивідуалізація навчальної діяльності учнів на уроці?
10.Наскільки об’єктивно оцінено
рівень навчальних досягнень учнів? Яку роль відігравав виставлений бал?
11.Чи правильно проведено
інструктаж, визначено обсяг і сукупність домашнього завдання?
12.Що вдалося на уроці
найкраще?
13.Що із запланованого не
вдалося? Чому?
За допомогою цих схем аналізуються дії вчителя, рівень засвоєння учнями
навчального матеріалу, їх інтелектуального і фізичного розвитку. Також
встановлюються допущені помилки, недоліки, які призводять до зниження рівня
засвоєння учнями навчального матеріалу, їх активності. Запис уроку доцільно
вести за формою, яка може бути прийнята для кожної школи окремо.
Рекомендована схема самоаналізу
уроку вчителем:
1.Загальна оцінка уроку.
2.Який настрій після уроку?
3.Чи задоволений учитель
проведеним уроком? Своєю роботою?
4.Чи все задумане втілив на
уроці? Що із запланованого не зробили?
5.Чи задоволений учитель
роботою учнів на уроці?
6.Чи керував дисципліною на
уроці?
7.Чи досягнуті цілі уроку?
8.Чи правильно спланована
робота учнів на уроці, чи дотримано структури уроку? Чи відповідає структура
уроку реалізації проблеми з вивчення головного?
9.Якість
матеріалів уроку.
10.Чи зверталась увага на
формування пізнавальної діяльності учнів?
11.Які прийоми, форми та методи роботи вчителя та учнів використовувалися
на уроці? Чи доцільно вони використовувалися?
12.Доцільність застосування
наочності, в тому числі ТЗН.
13.Чи вміють учні працювати
самостійно?
14.Рівень зацікавленості дітей
на уроці.
15.Використання індивідуальної
форми роботи, диференційованого підходу до навчальної діяльності учнів під час
уроку.
16.Наскільки об’єктивно оцінено
рівень навчальних досягнень учнів? Яку роль відіграв виставлений бал? Які форми
заохочення використано під час уроку?
17.Що вдалося найкраще?
18.Які труднощі виникли під час
уроку? Чому?
19.Оцінка результативності уроку.
Анкетування учителів проводиться двічі на рік, щоб відстежувати зростання педагогічної майстерності. Для організації ефективної роботи з педколективом, спираючись на результати, адміністратору школи доцільно розділити педагогів за рівнем педагогічної майстерності на три групи. Перша група – молоді спеціалісти, які тільки починають свою педагогічну діяльність. Вони потребують посиленого контролю з боку адміністрації, педагогів-наставників. Друга група – це вчителя, які набули певного педагогічного досвіду, мають свій стиль роботи. Ця група учителів потребує адміністративного контролю, самоконтролю. Третя група вчителів – це вчителі, які мають великий досвід роботи, працюють творчо, мають свої методичні напрацювання, охоче діляться досвідом з колегами.
Література:
1.Аспекти управлінської діяльності в школі / упор. Н. Мурашко. – Ч.І. – К.:Ред. Загальнопед. газ.,
2005. – 128 с.
2.Дзюба Т. Внутрішньошкільний контроль: суть, ознаки, ефективність / Т. Дзюба // Директор школи. – 2004. - №11. – С.1-17
3.Кавалеров В. Нові підходи до планування роботи у школі / В. Кавалеров, Г. Євдошенко // Директор школи. – 2002. - №45. – С.3-5
4.Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу
працівникам освіти. – Вип. 4 / укл.:Ю. В. Буган,
О. В. Козловська, В. І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2005. – 286 с.
Педагогічні
ради у школі: технології і спрямованість
Нині на межі століть зміни, що сталися
в суспільстві, відбиваються на педагогічному процесі. Суперечності, які
виникають між потребами соціуму, з одного боку, і запитами особистості, з
іншого, - потребують пошуку нової парадигми освіти, створення концептуальних
основ навчально-практичної діяльності юної особистості, а також антиципації
результатів педагогічних інновацій.
Сьогодні в науковій педагогіці
категорія «освіта» набуває рис глобального процесу становлення індивіда
інтегрованим членом суспільства, а «навчання», як поняття, стає основним і
найефективнішим механізмом формування особистості. Оскільки процес навчання
відбувається, головним чином, у школі, то й практична розробка механізму
особистісно орієнтованої системи навчання і виховання належить педагогічному
колективу школи разом із педагогічною громадскістю та учнівським колективом. У
зв’язку з цим великого значення надають підготовці і проведенню педагогічних
рад, їхній спрямованості на кінцевий результат педагогічного впливу – виховання
особистості, що здатна мислити і діяти раціонально і продуктивно.
Особлива роль у ефективній роботі
педколективу належить педраді. Тому слід
ефективно добирати тематику педрад, опрацьовувати технологію проведення їх,
спрямовувати діяльність педагогічного колективу, аналізувати результати
зробленого. Творчо, цікаво підготовлена педрада, втілення її рішень у роботу
колективу надають учителям наснаги, бажання щось змінити на краще, подивитись
на себе очима дітей та їх батьків, проваджувати щось своє, новаторське, а
основне – працювати з повагою до дітей, перейматись їхніми проблемати.
Щодо тематики педрад, то ще наприкінці
навчального року, аналізуючи результати методичної роботи в школі, відвіданих
уроків, наслідки успішності учнів, мікроклімату в педагогічному колективі,
завучі мають запланувати на наступний рік актуальні для української школи
взагалі і для своєї школи зокрема теми педрад. Враховуючи особливості свого
колективу, водночас передбачити щось нове, важливе і нешаблонне, щоб усім була
користь.
Тематика педрад може бути орієнтовано такою:
1.Особистісно орієнтоване
навчання з позиції гуманізації й демократизації навчально-виховного процесу.
2.Виховання громадянина України
змістом навчальних програм та в позаурочний час.
3.Сучасний урок: проблеми,
пошуки, знахідки, перспективи.
4.Здоров’я дитини – понад усе.
5.Роль сучасного вчителя в
навчально-виховному процесі.
Нині життя змушує переглянути й
традиційні підходи до статусу педрад. Доцільно проводити педради-дискусії з
полемічних питань, педради-конференції із запрошенням науковців, виїзні педради
для ознайомлення з методичною роботою і методичним забезпеченням інших навчальних закладів, педради-звіти тощо.
Технологія проведення педради передбачає:
1) творчий добір теми;
2) попередню підготовчу роботу;
3) створення ініціативних
творчих груп учителів;
4) роботу з учнівським
самоврядуванням;
5) підготовку інформаційних
стендів;
6) втілення рішень педради в
повсякденну практику роботи школи.
Пропонуємо важливий варіант проведення
педради-дискусії. Заступники директора школи добирають тему, а за місяць до
проведення педради в учительській вивішують оголошення, наприклад, «Сучасний
урок: проблеми, пошуки, знахідки, перспективи. Як зробити його джерелом
радісної й натхненної праці учнів, школою самостійності і творчості». Потім
проходить засідання творчої групи вчителів (8-10 осіб), на якому обговорюються
питання для виступів учителів. Водночас за висловленою пропозицією проводиться
анонімне анкетування учнів. Текст анкет для учнів 9-11 класів складається разом
з учнівським парламентом. До анкети можна внести питання:
1.Яким, на вашу думку, повинен
бути сучасний урок?
2.Які уроки в школі вам
подобаються? Чому?
3.Які уроки нецікаві? Чому?
4.Що, на вашу думку, варто було
б змінити у навчальному процесі школи?
Паралельно завуч та члени
учкому готують стенд «Урок очима дітей», де висвітлені найцікавіші думки учнів
про уроки в школі. Висловлювання щотижня на стенді оновлюються. І вчителям, і
учням, і батькам цікаво буде ознайомитися з думками дітей. Це також сприяє
підготовці до педради. За місяць до засідання педради адміністрація школи разом
з методоб’єднанням учителів за обраною темою відвідують уроки, аналізують їх,
висловлюють конструктивні пропозиції щодо усунення недоліків. У переддень
педради оформляється зал засідань. На демократичних засадах, у творчий
атмосфері співпраці вчителів та учнів і доцільно проводити педради, адже без
присутності всіх учасників навчального процесу школа буде авторитарною.
Оскільки інноваційна діяльність
педагогів має зосереджуватись саме навколо особистісно орієнтованого підходу,
який охоплює різноманітні розвивальні і виховні моделі навчання і виховання, то
він і є основною ланкою педагогічних технологій.
Отже, все більшого значення набуває
суб’єк-суб’єктна взаємодія вчителя та учня, ставлення до учня як до суб’єкта
пізнання, а не об’єкта навчання, повага до нього як до особистості. Зростає
роль активації та стимуляції процесів усвідомленого учіння, яке має сенс для
учня. Нинішню молодь цікавить, що саме треба знати і навіщо це потрібно.
Старий інформаційно-трансляційний
підхід у викладанні вже віджив своє. Сьогоднішній учитель має володіти
мистецтвом діалогу, емпатичним розумінням, сприйняттям внутрішнього світу
учнів, бути конкурентним, а також духовно близьким своїм вихованцям, адже саме
духовний компонент слід вважати найбільш значущим для освіти.
Як свідчать наслідки педагогічного
експерименту, саме таких учителів цінують і поважають учні.З таких позицій
доцільним є, проведення педради «Роль учителя в сучасній школі», яка може стати
візитною карткою кожного члена педагогічного колективу. Як і в попередніх випадках,
етапи підготовки і проведення педради ті ж самі.
Творча група вчителів із заступником
директора заздалегідь з’ясовує основні девізи чи гасла роботи кожного педагога,
організовує роботу прес-центру, який тезисно висвітлює основні думки доповідачів,
консультує щодо виступів, готує інформаційні стенди, про професійні якості вчителя. За місяць до
педради варто запропонувати вчителям обміркувати питання, що дискутуватимуться:
1.Педагогічна творчість – право
чи обов’язок вчителя?
2.Професіоналізм, майстерність,
досвід, новаторство, покликання, талант. Чому не всім вдається пройти ці
ступені педагогічного зростання?
3.Що ефективніше: копіювання педагогічних
технологій майстрів освіти чи власна творчість?
4.Чи кожен може бути
педагогом-творцем?
Заздалегідь проводяться опитування та
анкетування учнів, за наслідками яких складається рейтинг учителів. Учні, як
правило, цінують не лише вчителя-фахівця, а й того вчителя, який у
міжособистісних стосунках з ними вміє підтримувати стосунки на позитивних
емоційних засадах, розуміє учня, проймається його проблемами, співчуває.
Виявляється, що це ті вчителі, які працюють під гаслом «Бачити не лише за
деревами ліс, а й у лісі – кожне дерево, а в класі – кожного учня», «Не
формувати особистість, а дати можливість їй вільно розвиватися, тільки
спрямовуючи її» тощо.
У рішеннях педради треба треба
зазначити, що кожному вчителю потрібно оволодіти емпатичним розумінням,
змістити акцент з авторитарного виховання на вільний розвиток особистості.
Розвиток учня, його здатність діяти
раціонально є критерієм оцінювання результатів діяльності педагогічного
колективу.
Можна запропонувати провести
педраду-конференцію «Втілення ідей українських педагогів у практику роботи
сучасного вчителя», адже їхня спадщина – одна з найбагатіших у світі.
Аналогічно до попередніх педрад готуються засідання про творчість К.
Ушинського, Г. Сковороди, А. Макаренка, І. Ващенка, В. Сухомлинського. Мета
педради – вивчення і впровадження в практику роботи кожного вчителя того
цінного, що є у спадщині видатних педагогів України.
Завучі очолюють роботу інформаційного
вісника педради. Вчителі й учні збирають цитати й відгуки видатних учених,
педагогів, письменників, політичних діячів про роль учителя в суспільстві, мету
його діяльності. Виготовляється стенд «З добрим словом про вчителя».
Спільна
творча діяльність педагогічного колективу та учнів вносить життєтворчий заряд у
роботу вчителів, надає їм наснаги, підносить особистість учителя, звеличує його
професію, стимулює до творчої натхненної праці. Адже моральний стимул для
вчителя і надалі має залишатись важливішим за метеріальний.
Комментариев нет:
Отправить комментарий