Робота з батьками

Психологічні особливості дітей 6-7 років

Сьомий рік життя дитини є продовженням вкрай важливого періоду дитячого розвитку, який триває з п'яти до семи років. Останній рік характеризується продовженням становлення психологічних утворень, які з'явилися у дитини в п'ять років. Проте подальші розгортання цих нових утворень є базою для створення психологічних умов, які сприятимуть появі нових напрямків та ліній розвитку.

Відчуття та сприймання молодших школярів характеризуються високою гостротою зору та слуху, доброю орієнтацією у формах та кольорах. Сприймання стає довільним. Вдосконалюється робота аналізаторів, що дозволяє розрізняти відтінки кольорів, висоту звуків і т.д. Тому для молодших школярів корисно бувати у "яскравих" місцях, відвідувати уроки музики. Також молодші школярі вже досить легко сприймають поняття "ліве" та "праве". У них розвивається спостереження. Вміють розрізняти годину, день, тиждень, але погано сприймають поняття "хвилина", "місяць" та хронологічні дати. Дуже важко дітям цього віку сприймати перспективу.

Розвиток пам'яті молодших школярів характеризується зміною способів запам'ятовування: у І та ІІ класі повторюються окремі слова, в ІІІ -повторюються групи слів (слова групуються за певними ознаками), в IV класі використовуються логічні прийоми запам'ятовування. Поступово підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування. Відбувається зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування (у бік другого) та образної і словесно-логічної пам'яті.

Мислення молодших школярів починає функціонувати на рівні конкретних операцій. Дитина може розуміти і давати визначення. Операції аналізу і синтезу починають пов'язуватись при порівнянні об'єктів. Аналіз поступово переходить в абстрагування. Узагальнення спочатку відбувається перцептивно-практичним способом, потім переходить в уявно-мовний спосіб. Зростає кількість індуктивних та дедуктивних висновків.

Уява в молодшому шкільному віці є надзвичайно бурхливою, яскравою, некерованою. Відтворювальна уява вдосконалюється: вона стає більш реалістичною і керованою. Відбувається перехід від репродуктивних форм уяви до творчої. Зростає вимогливість дитини до образів уяви. Зростає швидкість утворення образів фантазії. Виникають бажання, здійснення яких випереджає можливості сучасної науки.

У молодших школярів переважає мимовільна увага (яка досить активно розвивається). Відповідно цьому будується навчальний процес, в якому використовується яскраве методичне забезпечення. Поступово розвивається довільна увага.

Розвиток мовлення молодших школярів насамперед характеризується свідомим вживанням різних форм слова. Діти цього віку можуть застосовувати у спілкуванні такі форми мовлення, як повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання, погроза, питання, відповіді. З другого класу діти починають переносити слова в нові ситуації. Поступово зростає швидкість письма і читання, підвищується їх якість. З третього класу діти починають правильно виділяти розділові знаки, читають з інтонацією, паузами, вільно, повно і послідовно переказують прочитане. Також збільшується темп читання. Важливим новоутворенням є мовчазне читання, оскільки це символізує появу внутрішнього мовлення.

Відомий психолог і педагог Ш.О.Амонашвілі, аналізуючи проблему навчання дітей шестирічного віку, дійшов висновку: «Може здатися парадоксальним, якщо скажу, що шестирічна дитина більш готова до початку шкільного навчання , ніж семирічна…Усі батьки сьогоднішніх дітей, як правило, мають середню, або професійну освіту, а багато з них і вищу. Це якісно змінило соціальне середовище, у якому зростає дитина…На розвиток великий вплив здійснюють засоби масової інформації – телебачення, радіо, дитячі журнали, книги, кінофільит. Змінився зміст ігор, зявилися іграшки, які все більше сприятимуть фізичному та розумовому розвитку дітей. Шестирічний вік-найбільш сприятливий(сенситивний) період розвитку та соціальної підготовки».

Більшість психологів і педагогів, які працюють з дітьми шестирічного віку, констатують:шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. У нього зберігаються особливості мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування. Специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше ніж 10-15 хвилин. Пізнавальні мотиви шести річки нестійкі та ситуативні. Для учнів 6-річного віку характерна завищена самооцінка, їм важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. У дітей слабка довільність у поведінці.

Діти шестирічного віку відрізняються від дітей 7 років деякими показниками роботи вищої нервової діяльності. Головною особливістю морфо функціонального розвитку шестирічної дитини є незавершеність структурного та функціонального розвитку кори головного мозку. Ця незавершеність визначає ряд психологічних особливостей. У дітей 6-річного віку мимовільна увага переважає над довільною, активною увагою, а саме довільна увага є необхідною для емоційної активності дитини. Увага дошкільника концентрується на предметі,який має емоційний вплив на нього. Зацікавлює новизною,яскравістю. Однією з важливих психологічних особливостей дітей шестирічного віку є поява орієнтації на соціальні вимоги. Мислення дітей 6-ти років має образний, наочно-дієвий характер. Дослідження довели,що в несприятливих умовах часто погіршується стан здоров’я дітей. В окремих випадках виникають шкільні неврози, з’являється шкільна дезатаптація.

Після 2-3 тижнів починається критичний момент, коли дитину не підготували, настає розчарування в школі. Тільки після виникнення інтересу до своєї праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба у придбанні знань.

Ставши школярем, дитина отримує нові права і обов'язки і вперше починає займатися із суспільно-значимою діяльністю, від рівня виконання якої залежить його місце в середовищі оточуючих, його взаємовідносини з ними. Ця нова соціальна ситуація обумовлює формування особливостей особистості.

У прагненні стати школярем знаходять своє втілення провідні потреби дитини:

1. Пізнавальна, що виражається в бажанні вчитися, здобувати нові знання.

2. Потреба у спілкуванні, приймаюча форму бажання виконувати важливу суспільно-значиму діяльність, що має цінність не тільки для нього, а й для оточуючих дорослих.
Психологічним новоутворенням молодшого шкільного віку є:

1. Довільність і усвідомленість всіх психічних процесів та їх інтлектуалізація. Їх внутрішнє опосередкування, яке відбувається завдяки засвоєнню наукових понять.

2. Відбувається усвідомлення своїх власних змін у результаті розвитку навчальної діяльності. 

Поняття соціально-психологічної адаптації.

Перший клас школи - один з найбільш істотних і критичних періодів у житті дітей. У зв'язку з цим ряд дослідників виділяють 3 рівні адаптації дітей до школи:

Високий рівень - дитина позитивно ставиться до школи; пред'являються вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; повно оволодіває програмою, старанний; уважно слухає вказівки вчителя; виконує вказівки без зовнішнього контролю; проявляє інтерес до самостійної роботи, усіх предметів; доручення виконує охоче; займає сприятливе статусне положення в класі. 

Середній рівень - дитина позитивно ставиться до школи; розуміє навчальний матеріал, засвоює основне в програмі; самостійно вирішує типові завдання; уважний при виконанні завдань, доручень, вказівок, але потребує контролю; зосереджений по інтересу, готується до уроків, доручення виконує; дружить з багатьма дітьми в класі. 

Низький рівень - дитина ставиться до школи негативно або байдуже; скаржиться на нездоров'я, переважає поганий настрій; порушує дисципліну; навчальний матеріал засвоює фрагментарно; до самостійних занять не проявляє інтересу; потребує паузах, пасивний; близьких друзів у класі не має. 

Рекомендації батькам дошкільників

«Як спілкуватися з дітьми «групи ризику»?

(за Мосійчук В.М. «Азбука для батьків»)

Робити чи не робити?

Робіть!

1.     Втішайтесь своєю дитиною.

2.     ​ Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте. Коли малюк може вас чути, розмовляйте вголос (це допоможе йому навчитися говорити).

3.     ​ Якщо ви побачили, що дитина щось робить, розпочніть «паралельну розмову» (коментуйте її дії).

4.     ​Розмовляйте з дитиною турботливим, заспокійливим, підбадьорливим тоном.

5.     ​ Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її співчутливо і уважно.

6.     ​ Визначте чіткі та тверді умови для дитини.

7.     ​ Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

8.     ​ Не скупіться на нагороду — похвалу чи поцілунок.

9.     ​ Говоріть правильно.

10.                      ​ Будьте терплячими.

11.                       Щодня читайте дитині.

12.                      ​ Будьте прикладом для малюка: хай він бачить, яке задоволення ви маєте від читання газет, журналів, книг.

13.                      ​ Не втрачайте почуття гумору.

14.                      ​ Проблеми батьків і дітей немає там, де батьки та діти дружать і мають спільні заняття.

Не робіть!

1.     ​ Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже зрозуміли, не відвертайтесь, поки малюк не скінчив розповідати.

2.     ​ Не змушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

3.     ​ Не вимагайте одразу дуже багато; мине чимало часу, перш ніж малюк навчиться самостійно прибирати свої іграшки, наводити порядок у своїй кімнаті.

4.     ​ Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!»

5.     ​ Не кажіть: «Ні, вона не червона». Краще сказати просто: «Вона синя».

6.     ​ Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити у присутності інших людей.

7.     ​ Не треба встановлювати для дитини багато правил: вона перестане звертати на них увагу.

8.     ​ Не перестарайтесь створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень: іграшок, поїздок тощо.

9.     ​ Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

 

Рекомендації батькам обдарованих дітей

Які умови потрібно створити, щоб виявити здібності дитини вдома:

1.Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до яких вона могла б повернутись.

2.Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте не схвальних оцінок її творчих ідей.

3.Будьте терпимі до ливних ідей, поважайте допитливість, запитання й теорії дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дивними й абсурдними.

4.Давайте дитині побути самій і дозволяйте, якщо вона того хоче, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість.

5.Допомагайте дитині вчитися будувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з ідеями інших. Таким чином її саму буде цінувати оточення.

6.Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе й оточення).

7.Знаходьте слова підтримки для нових творчих здобутків дитини, уникайте критики перших спроб – хоч якими невдалими вони не були б. Ставтеся до них з теплом: дитина прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

8.Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення.

 Пам`ятайте: дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою енергію у зовсім небажаному напрямку.

 

Рекомендації батькам щодо розвитку пам’яті 

у дітей молодшого шкільного віку

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, від відсутності інтересу до матеріалу, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.

Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала втома.

Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали. Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті. Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися. Коли ваша дитина щось вивчає,налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках. Не примушуйте дитину щось зазубрювати,краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни.

Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки.

Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.